Колись, дуже давно, у лісі жило гівно. Воно постійно намагалося налякати людей, котрі йшли через цей ліс і тим самим не давало їм можливості ні мандрувати, ні насолоджуватися красою природи.
В один прекрасний день, стежиною через ліс ішов простий чоловік. Гівно вискочило з кущів перед ним і прокричало грізним голосом:
— Я тебе з'їм!
Чоловік злякався гівна та його крику і втік.
Мораль перша. Гівна боятися – в ліс не ходити.
Потім через ліс йшов другий чоловік. Перед ним теж вискочило гівно і прокричало:
— Я тебе з'їм!
Але цей чоловік не злякався. Він відштовхнув гівно ногою, щоб воно не заважало і пішов далі. Але в результаті цього, чоловік забруднив своє взуття і гівно завоняло.
Мораль друга. Ти можеш боротися з гівном, але воно буде смердіти.
На третій день, лісом гуляв хоробрий молодий хлопчина. Коли на його шляху з'явилося гівно з криком "Я тебе з'їм", то безстрашний хлопак закричав у відповідь:
— Я сам тебе з'їм!
А після цього, він взяв і з'їв какашку. Але ж на смак ця какашка була гівном. Тому відчайдушний герой ще довго не міг оговтатися від жахливого присмаку у роті.
Мораль третя. Ти можеш перемогти гівно, але смак перемоги тобі не сподобається.
На четвертий день лісовою стежиною йшов старець. Гівно вискочило з лісу і пригрозило з'їсти мандрівника. Але той не злякався. Він навіть не звернув уваги на гівно і його погрози. Просто пройшов мимо і все.
Розлючене гівно ще довго кричало старцю у слід, а коли зрозуміло що нічого не може зробити, що чоловік його не боїться і навіть не реагує на його крики і погрози – заплакало і пішло геть з лісу.
А як би ви повели себе, якби на вашому шляху зустрілося ось таке розлючене гівно?
Пригостити автора кавою