Пісня "Ой, за гаєм, гаєм" — це перлина української народної поезії, де жарт і ліризм сплелися в легкий, мов вранішній туман, настрій. Вона розгортає просту, але напрочуд промовисту сцену. Дівчина, занурена у працю в зеленому гаю, оре поле чорненьким воликом. Її невміння керувати волами не здається недоліком — навпаки, саме це стає початком ніжної історії.
