Свого часу, командир батальйону «Свобода» 4-ої бригади «Рубіж» Національної Гвардії України Петро Кузик, отримав догану за вислів, що потрібно створити батальйон "Парламент" і випустити їх на фронт. Але це не зломило комбата і він не відмовився від своїх переконань.
В прямому ефірі ток-шоу "НОВИЙ ВІДЛІК" він сказав що змінилося б, якби представники влади або їхні діти долучилися до війська.
Просто якби у одного народного депутата син служив у моєму підрозділі, а у міністра якогось, син служив в сусідньому підрозділі, а у людини з Кабміну ще, в третьому підрозділі на цій лінії, то у мене були би самі якісні міни, у мене були б самі якісні боєприпаси, у мене були б перекриті позиції, і мої бойці їздили б не на поломаних корчах, або пішки ходили під ворожими дронами, а була би броня обладнана РЕБом, прикрита, і все було би по науці. Чому? Тому що він кровно зацікавлений у виживаємості того солдата. І тато, якщо він дійсно любить свою дитину, він би не підписав акт прийомки неякісних мін, він би навпаки, відібрав найякісніше, відправив туди, я думаю, він би кожну міну перевірив, достав, і ще би коригував вогонь міномету, ще б допомагав для того, щоб прикрити свою дитину.
Тоді би це була всенародна державна війна. І як похідне від цього, коли б люди відчули, що поруч зі мною воює син прем'єр-міністра, син міністра, син народного депутата, то, в принципі, не виникало би питань, і, можливо, збільшилась би кількість добровольців. Можливо, люди би подивились, і це був би приклад для інших, і це була би мотивація.
Ну, наразі, я кажу, фантастичні для нашої країни речі, тому що частина суспільства воює, частина відкупилася, а частина, яка на самій горі, імітує участь в війні. Ну, так воно є. Вони безпосередньо не приймають участі, і їм реально ..., це моє персональне враження, я не хочу там узагальнювати, але мені здається інколи, що їм байдуже на долю солдатів, їм байдуже на долю підрозділів.
Ці слова були сказані ним 27 грудня 2024 року, але залишаються актуальними й сьогодні.
Пригостити автора кавою