Даний вірш написала Анжеліка Романова 05.03.2023 року. Він захоплює своєю простотою та мудрістю.
Анжеліка намагається передати головну думку вірша – треба цінити надійних люде, тих які не зрадять в тяжкі моменти, які підтримають і не дадуть впасти. Ця думка актуальна для будь-якої людини в будь-який час, оскільки наші справжні друзі та їх підтримка завжди допомагають нам пережити труднощі.
Вірш також показує, що проблеми, які виникають між людьми, можна вирішувати шляхом вибачення та збереження спокою, зваженості. Автор закликає не панікувати та вірити в те, що все буде добре, коли поруч є люди, на яких можна покластися.
Загалом, вірш наповнений оптимізмом та надією, яка допомагає переживати життєві труднощі та шукати позитив у будь-яких ситуаціях.
Крила
Не треба мати крила, щоб літати.
Не треба вірить, як словами б'ють.
Навік одне ти маєш пам'ятати -
Тримай людей, що впасти не дадуть!
І хто не зрадить у лиху годину,
Не кине ніж у спину без броні.
Ти збережи, нехай, одну людину,
Яка тебе врятує в тяжкі дні!
А як болить якась колишня зрада,
Чи гнів малює помсту в голові,
То стиш ходу... Пробач слизького гада,
Що причаївсь тихенько у траві.
Не панікуй! Все буде як годиться!
Загоїть шрами незрадливий люд...
І знай, що серцем можна притулиться
Лише до тих, що впасти не дадуть!
