Даний вірш написала Анжеліка Романова 25.02.2023 року. Він є дуже вражаючим та емоційним.
За допомогою образів і метафор, Анжеліка, розповідає про жахи перших дев'яти років російсько-української війни, а також про незламність України та стійкість українського народу.
Особисто в мене, цей вірш викликав почуття гідності та національної гордості. Прочитавши його, я відчув сильну енергію та волю до перемоги. З'явилося бажання діяти незважаючи на будь-які складнощі.
Вірш "Поезія війни" нагадує про те, що незалежність і свобода є найважливішими цінностями, які потрібно берегти та захищати. Він нагадує про те, що навіть у найважчі часи, коли все здається безнадійним, важливо не здаватися. Необхідно боротися до кінця.
Поезія війни
Вже рік минув? Та ні! Вже дев'ять років
Триває ця жорстока боротьба!
У небуття полинув мир і спокій,
Країною поширилась журба...
В одну хвилину день змінився ніччю,
Червоний сніг упав на колоски...
Це скíнчиться! Ніщо не буде вічним!
Так, день за днем, спливають вже й роки...
Неначе стихло? Ні! Ще гірше стало!!!
Вінчає смерть частіше в небесах!
Вже дев'ять років... Тобі, враже, мало?!
Ти думаєш, що нас зупинить страх?!
Чи впадемо з мольбою на коліна?!
Чи станемо як ті - твої раби?!
Чи ти, дурний, не бачиш?! - Україна
Ні перед ким не схилить голови!!!
І щоб тобі там, враже, не ввижалось!
І скільки б не лилась твоя брехня!
Та ця країна - вільна! Не зламалась!
За дев'ять років все ще не твоя!
Я вірю, що твоєю і не стане!
Осяє путь їй слава перемог!
Все скінчиться... Кінець таки настане...
За нами правда, враже, з нами Бог!
Пригостити автора кавою
