«На городі бурячок» — це не просто жартівлива народна пісня, а доволі точний зріз селянського світогляду, поданий через призму молодечого бунту. Вона починається легко, майже грайливо — з образів городу, буряка, зеленого листя. Але вже за кілька рядків стає зрозуміло, що перед нами не побутова замальовка, а історія про небажання жити за нав'язаними правилами.
Головна героїня — не наївна дівчина, як це часто буває в народних текстах, а персонаж із характером. Вона прямо говорить, що не вміє і не хоче працювати так, як від неї очікують. Це важливий момент. Адже у традиційній культурі працьовитість була нормою, а тут ми бачимо її заперечення. І саме на цьому контрасті тримається вся пісня.
Текст побудований як діалог із підтекстом — між дівчиною та чоловіком, між особистим бажанням і соціальним обов’язком.
На городі бурячок (Текст пісні)
На городі бурячок,
Зеленая гичка,
Сватав мене мужичок,
А я невеличка.
Сватав мене мужичок,
Хотів мене взяти,
А я йому відповіла —
Я не вмію жати.
А я йому відповіла —
Я не вмію жати,
Буде наша пшениченька
В полі зимувати.
Буде наша пшениченька
В полі зимувати,
Будуть наші сусідоньки
З мене ся сміяти.
Будуть наші сусідоньки
З мене ся сміятись,
Що я така молоденька
Та й не вмію жати.
Ой, візьму я новий серп,
Кину назад себе,
Не жала я в своїй мами
Та й не буду в тебе.
Не жала я в своїй мами
Та й в тебе не буду,
Купи мені парасольку,
Панувати буду.
Як ти хтіла, моя мила,
Парасольку мати,
Було собі, моя мила,
Панича шукати.
А ти знав, нащо брав
Міщаночку з міста,
Я не їла і не буду
Гречаного тіста.
А ти знав, нащо брав
Мене, невеличку,
Мене мати годувала,
Як перепеличку.
Мене мати годувала,
В папір завивала,
За багача лагодила,
За бідного дала.
Як би дала за багача
Та й за молодого,
А то взяла та й віддала
За діда старого.
А я діда шанувала,
Шанувати мушу,
Ой, господи милосердний,
Випри з діда душу.
Ой, господи милосердний,
Святий Миколаю,
Випри, випри з діда душу,
Ще рік погуляю.
Ой, господи, милосердний,
Святий понеділку,
Випри, випри з діда душу,
Я стану на дівку!
